"Ірина та Володимир Дух - подружжя львівських художників. Володимир за фахом архітектор-дизайнер. Закінчив Національний Університет "Львівська Політехніка", по кафедрі "Архітектурне проектування та дизайн" у 1984 році. Ірина за фахом інженер-технолог. Закінчила Поліграфічну Академію у 1983 році. Ірина з 11 років працює з бісером. З 1985 року робота з бісером стала основною професією. У 1995 році Спілкою Художників України їй присвоєно кваліфікаційне звання Майстер Традиційного Народного Мистецтва.
     Обоє художників завдячують своїй долі за зустріч з відомим львівським художником Софією Караффою-Корбут. Саме вона порадила молодим львівським митцям серйозно зайнятися бісером та живописом, брати участь у виставках, експерементувати. Зрештою, експеримент - основа творчості подружжя. Малярство, сакральний живопис на бересті, врешті-решт жіночі прикраси. Такі поки що основні захоплення художників. А взагалі, як сумно жартують художники, їм доводиться балансувати між мистецтвом та сім'єю, бо виховують двох синів.
Жартома, Ірина називає свого чоловіка "ґенератором ідей", бо він не тільки створює, а й стежить за якістю виконаної роботи. Часто роботу бракує, тому Ірина називає його строгим ВТК - Відділом Технічного Контролю. Бісер - одне з останніх захоплень художників.
     Зараз подружжя Дух вільні художники. В минулому залишилася їхня залежність від примхливих стилістів та модельєрів - дизайнерів. Вони творять самі і шукають себе у своїй творчості.Висока вимогливість до себе і скромність - основа їх характеристики творчої та людської.
Роботи з бісеру - витвори фантазії Володимира та Ірини, а власне витвори фантазії Володимира та копіткої, ювелірної, щоденної праці Ірини. Ця краса, втілена в бісері, належить, як твердять художники, вчорашньому дню, а що буде завтра… Якою буде їхня дорога в майбутнє? Можливо, відповідь знає оця дорога на останній роботі Володимира Духа?.."

Світлана Михайлівна Максименко, журналіст-мистецтвознавець

З телепередачі Львівського Телебачення "Культура"
липень 2002 року